В інтерв'ю з Метью Фармером з видання Power Technology генеральний директор ДТЕК ВДЕ Маріс Куніскіс заявив, що український уряд своїми діями дискримінує його компанію.
В Україні енергетичний сектор знаходиться між двох вогнів: з одного боку застарілі технології викопного палива, з іншого — інвестиції в зелену енергетику. Ці конкуруючі сили створюють управлінські ризики для всіх інвесторів, окрім більш специфічних проблем країни, що опинилася на роздоріжжі між російським газом й енергетичним переходом ЄС до ВДЕ.
Індустрія відновлюваних джерел енергії в Україні відродилася у 2020 році, після того як попередні механізми оплати електроенергії практично зазнали краху. Нова система покликана забезпечити стабільність в секторі та зробити його більш доступним для мережевих операторів. Однак нещодавні звинувачення поставили нову енергетичну екосистему в Україні під сумнів.
Найбільший виробник відновлюваних джерел енергії в країні стверджує, що державна компанія утримувала його платіж в межах «навмисної політичної ініціативи». Компанія ДТЕК ВДЕ стверджує, що це завдало шкоди її діяльності та може поставити під загрозу ринок відновлюваних джерел енергії в Україні. Ми поговорили з генеральним директором ДТЕК ВДЕ Марісом Куніскісом про історію ризиків у Східній Європі.
Всеукраїнська енергетична криза
За даними МЕА, у 2018 році відновлювані джерела енергії виробляли 5 % електроенергії в Україні. У 2019 році цей показник підскочив до 9 %, хоча українська статистика показує, що чиста генерація відновлювальної енергії за цей час впала. У довгостроковій перспективі зменшення чисельності населення країни призведе до подальшого зниження попиту.
Однак Куніскіс вважає, що 2019 рік став часом розквіту відновлюваних джерел енергії в Україні. Його компанія, що входить до складу групи компаній ДТЕК, експлуатує 1 ГВт відновлюваних потужностей в країні та зводить ще 500 МВт.
«2019 рік був першим роком, коли ми побачили величезне, колосальне зростання відновлюваних джерел енергії, — заявив Куніскіс. — Цього року встановлена потужність відновлюваних джерел енергії в Україні зросла з 3 до 6,3 ГВт. За один рік потужність подвоїлася, і система підтримки не була готова до цього».
До 2020 року зелений тариф України забезпечував одні з найприбутковіших платежів в Європі, а саме 170 доларів США за МВт встановленої потужності сонячної генерації та більш ніж 110 доларів США за МВт встановленої потужності вітрової генерації. Україна прагне до 2035 року виробляти не менше за 25 % своєї електроенергії з відновлюваних джерел. Однак навіть у 2020 році система виплат за відновлювані джерела енергії не встигала за темпами змін.
«У 2020 році ми досягли найнижчого показника, тому що до середини року отримали лише 5% належних платежів», – продовжує Куніскіс. «Після цього ми та енергетичне співтовариство поспілкувались з урядом, щоб разом дійти кращого спільного рішення. Це був великий домовлений компроміс; Чесно кажучи, я ще ніде в Європі не бачив такого компромісу. Ми погодилися, що зможемо з цим жити».
Уряд пообіцяв покрити свої історичні борги, але він також знизив прибутковість зеленого тарифу. Це призвело до зниження зеленого тарифу для нещодавно введених в експлуатацію сонячних проєктів до 120 доларів США за МВт у 2020 році. У наступні роки він знижуватиметься ще більше, тоді як нещодавно введені в експлуатацію вітрові проєкти отримають статичне зниження на 10%. Це призвело до того, що тарифи на вітрові проєкти становлять трохи більше 100 доларів за МВт.
Куніскіс говорить: «Ми погодилися на це, і відразу після того, як був представлений новий закон, ми побачили зниження прибутковості наших тарифів. Але уряд і досі не виконав свої зобов’язання перед нами».
«Це, безумовно, дискримінація»
З 2020 року в українське законодавство були внесені зміни, згідно з якими в більшості випадків аукціони з продажу електроенергії стали для постачальників ВДЕ обов’язковими. Вони проходили через державну компанію під назвою «Гарантований покупець», яка також взяла на себе відповідальність за адміністрування зеленого тарифу. Для того щоб вирішити питання історичної заборгованості перед постачальниками ВДЕ, «Гарантований покупець» випустив екологічні, соціальні та управлінські облігації від імені оператора системи передачі «Укренерго» для подальшого викупу. У листопаді 2021 року компанія перекупила їх у всіх виробників електроенергії, крім одного.
ДТЕК ВДЕ публічно стверджує, що український уряд за допомогою такого інструменту утримав кошти, належні компанії, і тепер компанія планує звернутися до уряду з приводу платежів у міжнародному суді.
«Ми знаємо, що «Гарантованому покупцеві» було виплачено 670 млн доларів (18,3 млрд гривень), — говорить Куніскіс. — З них 600 млн доларів (16,3 млрд гривень) було виплачено всім постачальникам ВДЕ, крім нас. Зараз наш борг близький до 110 млн доларів (3 млрд гривень). Ці гроші, які утримує «Гарантований покупець», призначені лише нам».
«Ми знаємо, що виплати не отримали лише наші сім компаній (група ДТЕК)», — продовжує він. — Це викликало в нас підозри, тому ми відправили багато листів «Гарантованому покупцеві», регуляторові, бізнес-омбудсмену й «Ощадбанку» (в якому зберігаються гроші). У нас досі немає належних відповідей на питання, чому це відбувається. Це, безумовно, дискримінація без будь-якої причини».
З моменту оприлюднення конфлікту кредитний рейтинг ДТЕК ВДЕ знизився з B– до CCC+. Світова рейтингова агенція Standard & Poor пише, що бачить «підвищений ризик стягнення (облігацій) у зв’язку з енергетичною кризою в Україні та недавньою заявою президента України».
ДТЕК чітко дав зрозуміти, кого вони звинувачують, заявивши, що несплата є «навмисним політичним кроком».
Український підхід до виробництва електроенергії
Зі свого боку, уряд України взяв на себе зобов’язання щодо переходу до альтернативних джерел енергії, прагнучи поступово відмовитися від вугілля до 2035 року. Для України, яка є третім за величиною виробником електроенергії з вугілля в Європі, цей перехід буде пов’язаний з середньостроковими цілями країни в галузі ВДЕ та її політичним узгодженням з європейськими енергосистемами. Українські політики цим кроком намагаються наблизити країну до енергетичної політики ЄС. Водночас є побоювання стосовно наслідків, які тарифи на торгівлю вуглецем можуть мати для країни.
У той самий час країна, як і раніше, залежить від поставок російського газу — як споживчого, так і транзитного. Отож, агресивні переговори російської правлячої партії щодо газових контрактів, трубопроводу «Північний потік — 2» і геополітики безпосередньо вплинули на підхід України до енергетичного переходу.
Куніскіс відмічає, що, хоча Україна перебувала «в невигідному становищі» з погляду ВДЕ, зараз ситуація покращилася. «Для мене це залишається найбільшим питанням», — сказав він, коли його запитали про позицію українського уряду стосовно відновлюваних джерел енергії. — Наш президент був на конференції Організації Об’єднаних Націй зі зміни клімату (COP26) в Глазго й сказав: „Так, Україна також буде слідувати європейському напряму розвитку відновлюваних джерел енергії“. Але те, що відбувається зараз, може підірвати будь-яку довіру до сектору ВДЕ.
Досі, я б сказав, було дуже складно залучити фінансування для проєктів в Україні, тому що це високий ризик. Ми досягли успіху в 2019 році. Але минулого року, як ми знаємо, багато гравців сектора відновлюваних джерел енергії неохоче бралися за хороші проєкти, тому що не могли залучити фінансування. Це відбувається через недовіру. І тепер, із цими грошима, я припускаю, що довіра знизиться ще більше».
Ризики українських проєктів у сфері відновлюваної енергетики
У більшості країн новини з України часто стосуються її кордону з Росією. У цьому районі регулярно відбуваються невеликі конфлікти з повстанськими угрупованнями, і у зв’язку з загрозою нарощування урядових військ на кордоні геополітична ситуація залишається напруженою.
Однак Куніскіс говорить, що це ризики, які виробники можуть обійти. «Якщо ми розглядаємо питання про те, де розмістити нові електростанції, звісно, ми беремо це до уваги», — продовжує він. — Але йдеться не про те, щоб не займатися проєктом, а про те, щоб реалізувати його в іншій частині країни.
Звісно, ситуація на кордоні загострюється, і завжди відбувається багато нових подій. Як прагматик, я враховую це, але тільки з географічного погляду».
Але для міжнародних інвесторів географія являє собою питання, на яке немає простої відповіді. Якщо інші сусідні країни з аналогічними ринками мають менші державні та геополітичні ризики, то навіщо вибирати Україну? Куніскіс каже, що він розуміє, чому багато інвесторів дивляться в бік Балкан чи Румунії.
«Ми бачимо цей ризик, — зазначає він, — і це наша найбільша проблема. Зараз уряд не створює належних умов для залучення інвесторів в сектор відновлюваних джерел енергії.
Якщо подивитися з іншого боку, Україна має дуже хороший потенціал з погляду ВДЕ. У нас гарне сонячне випромінювання та гарна швидкість вітру. Найголовніше, що у нас є багато землі для розгортання електростанцій, на відміну від більшої частини Європи. Але ці можливості не можуть бути реалізовані, оскільки компанії не можуть залучити фінансування для проєктів».
Як і в більшості рішень з фінансування проєктів, усе зводиться до ризиків. Що стосується ДТЕК ВДЕ, то 157,8 млн доларів США (4,3 млрд грн) забезпечать більшу безпеку для майбутніх проєктів і розвитку відновлюваних джерел енергії в Україні загалом.
Однак група компаній ДТЕК працює на міжнародному рівні, і Куніскіс заявив, що компанія почала розглядати свої можливості в інших країнах. То яка ж відповідь ДТЕК на питання міжнародного інвестора? Чому Україна?
Куніскіс стверджує: «Ми все ще отримуємо наш пільговий тариф, і дотепер ми не зупиняємо й не відкладаємо будівництво нашого стандартного проєкту. Ми все ще фінансуємо його. Ми все ще сподіваємося, що уряд вирішить це питання та виплатить нам борг, тому що вони більше нічого іншого не можуть зробити із цими грошима.
Кілька тижнів тому ми розглядали нові проєкти, засновані на нових механізмах фінансування, як-от корпоративні угоди про купівлю електроенергії або зрівнювання цін. Але тоді ми не отримали виплату й трохи призупинили наші плани.
Чесно кажучи, ми вже націлені на розвиток в Європі. Але сьогодні ми не приймаємо ці рішення, тому що все ще віримо в Україну. Але ця віра гасне з кожним тижнем затримки виплат».
